Час магії

...в цей момент вона відчула як прокидається від глибокого сну, навіяного пилом мегаполісу, як розгортається кожна її пора, кожна клітина, аби вдихнути Всесвіт. Вона зливалась з кришталем води і ніжилась між зелені, моху, каміння .... грім вже торкався верхівок дерев, зовсім поряд сиві хмари уже впали на ліс тяжкими краплями і вітром... але вона в цю мить стала частиною Грози, частиною Планети. Тому тікати від дощу не було сенсу..... Живи... Дихай...